03 Гру 2023 Коментування вимкнено
Дмитро Біланюк — музикант, видатний скрипаль (До 70-річчя від дня народження)
Заслужений працівник культури України (1985). Під час присвоєння високого звання музикантові тоді виповнилося лише 28 років. Лауреат багатьох фестивалів і конкурсів, колишній директор Косівської школи мистецтв, начальник відділу культури райдержадміністрації, член президії Всеукраїнської ради директорів музичних шкіл України.
Дмитро Федорович народився 25 листопада 1953 року в с. Мишині Коломийського району — помер 20 листопада 2019 року.
Лауреат республіканського конкурсу «Троїсті музики» (Київ, 1970), 1-го і 2-го Всесоюзних фестивалів самодіяльної художньої творчості (Київ, 2-га пол. 70-х рр., 1-ша премія).
Закінчив Львівську консерваторію (1980; кл. Д. Колбіна). Від 1972 працював викладачем, від 1980 — директором школи мистецтв у м. Косові, при якій організував дитячий фольклорний ансамбль (володар Гран-прі фестивалю дитячої фольклорної творчості, Хмельницький, 1989, 1991, 1993).
Одночасно був керівником Косівського народного самодіяльного оркестру народних інструментів. Автор кількох інструментальних композицій: «Верховинські наспіви», «Косівські візерунки», «Фантазії на теми гуцульських мелодій» та ін.
У мистецтві скрипаля високий професіоналізм органічно поєднувався з рисами народного музикування у ґрунтовному оперті на гуцульський мелос.
1974 фірма «Мелодія» випустила платівку з народними мелодіями у його виконанні. Неоціненним скарбом для майбутніх поколінь є створена з його ініціативи фонотека фольклорної спадщини кожного населеного пункту району.
З 2002 р. працював на посаді начальника відділу культури, національностей та релігій Косівської РДА.
У 2002 р. за вагомий внесок у розвиток культури і мистецтва Косівщини удостоєний районної премії ім. Михайла Павлика.
«Гуцульський край», №48, 1.12.2023 р.
Світлій пам’яті друга дитинства, однокласнику Дмитрові Біланюку, віртуозу-скрипалю присвячую…
Заграй, Скрипалю, про любов,
Нехай згадаю свого друга…
Як тільки чую скрипку, знов
У серці моїм сум і туга…
О, як в руках його звучала!
То плакала, аж голосила…
А то сміялась, струни рвала…
Яка потужна в тобі сила!
Тебе Європа чула вся,
Ти Україну представляла,
Всі континенти обійшла,
Та в Косів рідний повертала…
А як тебе мій друг любив!
Беріг, леліяв, мов кохану…
Тобою він з дитинства жив…
Весь світ складав йому пошану!
Його мелодії звучать
Тепер для ангелів на небі…
Хай струни твої не мовчать,
Їх для душі усім нам треба…
Заграй, Скрипалю, про любов,
Найпотаємнішу в душі…
Нехай згадаю серцем знов
Найкращі миті у житті.
Марія Боєчко
09.05.2024.
Нові коментарі