Юні колядники з Косова здивували Київ

Дитячий ансамбль бандуристів «Сонячна струна» Косівської школи мистецтв з Різдвяними колядками побував 10-12 січня цього року у Києві у Глави УГКЦ Святослава Шевчука, колишнього Глави УГКЦ кардинала Любомира Гузара, папського нунція посла Папи Римського з Ватикану в Україні, Архієпископа Томаса Едварда Ґалліксона, у золотоверхому Михайлівському соборі, Міністерстві закордонних справ України… Поїздка виявилася тріумфальною, але, на жаль, виявляється, що українську колядку не скрізь чекають і хочуть почути.

Про враження від поїздки розповідає керівник творчого колективу Світлана ЛАЗОВАН.

ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Почнемо з того, що все виникло спонтанно, ми збиралися в дорогу дуже швидко, але Бог нам допоміг і склалося все добре. В першу чергу наш колектив у складі учнів Ірини Лозован, Оксани і Ольги Тригуб’яків, Марії Сумарук, Сніжани Негрук та керівника хоче висловити свою вдячність всім парафіянам косівської Москалівської церкви ім. Святого Василія за ту коляду, якою нас провели у далеку дорогу, бо це нас дуже підтримало в мандрівці. Також, дякуємо отцю Роману Іванюлику, за благословення і за турботу — адже він кожен день по кілька разів дзвонив і цікавився нашими справами, успіхами і невдачами. Постійно підтримувала з колективом зв’язок і директор школи Тетяна Даниляк, тому теж вдячні за опіку.

Дорога у столицю видалась легкою, я думала буде важче. З Косова ми повернули у Коломию, хотіли заколядувати владиці Миколаю Сімкайлу, але виявилось, що через Різдвяні клопоти його не було на місці.

Далі наш шлях проліг до Івано-Франківська, де ми з колядками відвідали жіночий монастир Сестер Євхаристії. Почуті від нас колядки дуже сподобалися сестрам-монахиням, вони радо і щиро підтримали нас своїми молитвами, щоб проща «Сонячних струн» до Києва з Різдвяною Колядою видалась щасливою і вдалою. Зрозуміло, що така позитивна аура піддавала учасникам ансамблю гарного настрою. Приїхали ми раненько до Києва з піднесеним духом, розмістилися у благодійній службі «Карітасу», встигли ще зробити репетицію і, навіть не зважаючи на те, що вночі майже не спали, заколядували в Патріаршому Соборі Воскресіння Христового УГКЦ, звідки ансамбль відвезли до храму Святого Миколая на Аскольдовій Могилі, де ми також мали коляду. Потім добралися до Михайлівського Собору УПЦ КП, але тут нам не дали змоги поколядувати, бо ніби то був відсутній у цей час настоятель.

Після того ми спробували заколядувати у Міністерстві закордонних справ України, але і тут отримали ввічливу відмову. Ну, що тут скажеш? В українському уряді не люблять і не шанують українських колядок?!

Далі наш шлях столицею проліг до Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. Уже навчені невеликим київським досвідом, запитали дозволу заколядувати, але так і не дочекавшись відповіді, ми зайшли всередину без інструментів і заколядували. Дали за коляду нам 50 гривень і попросили прийти ще ввечері, щоб заколядувати в холі перед прем’єрою вистави. Це вселяло надію, розтоплювало не тільки юні дитячі серця.

Дуже тепло і щиро «Сонячні струни» прийняли в Патріаршому Паломницькому Центрі. Здавалося, сонячне тепло від колядок розтопило нарешті ту байдужість, що десь витала над українською столицею. Усі присутні у центрі колядували разом з нами і настійно просили приїхати і на наступні Різдвяні свята, обдарували нас усіх образочками та іншими пам’ятними пакуночками. Але довго засиджуватися, нехай і в дуже гостинних господарів, не випадало, тому ми подалися до Києво-Могилянської академії, де нас також гарно прийняли. Там ми мали аж 3 виступи.

Звідти поїхали до Глави УГКЦ. Нас зустріли тепло і привітно, повідомили, що Блаженніший Святослав (Шевчук) є на місці і готовий нас прийняти. Ми надзвичайно цьому зраділи. Треба було бачити його щиру усмішку, добрі милі очі. Піднесений стан учасників ансамблю важко передати словами. Закінчували свою програму гуцульською колядкою, яку ми вивчили уже по дорозі до Києва. Блаженнішому Святославу наш виступ дуже сподобався, і ми спілкувалися з ним цілу годину. Він дав нам потримати символ патріаршої гідності Панагію.

Після цього нас запросили поколядувати в Княжичах — у резиденції, де проживають Блаженніші Любомир Гузар та Святослав Шевчук. Правда, перед цим попросили нас там виконувати більше гуцульських колядок. На жаль, їх у нашому репертуарі не густо. Виручила наша землячка, поетеса з села Розтоки Косівського району Марія Влад. Вона продиктувала нам по телефону гуцульську колядку, яку співали в їхньому селі. І ще, на музику наших веселих коломийок, ми склали співанку, в якій подякували Патріарху за прийом, і яка найбільше всім сподобалась. Назвали її відповідно — «Патріаршою»…

Перший гастрольний день «Сонячних струн» все ж завершився трохи на песимістичній ноті, бо вечірня коляда у драмтеатрі ім. І. Франка виявилася так собі, не геть вдалою… Спочатку нас не пускали у приміщення, не зважаючи на попередню домовленість, а потім, коли нам вдалося все-таки зайти, то побачили, що нас ніхто не чекав: було дуже багато людей і стояв у коридорах і фойє суцільний шум і гам. Але, хто хотів послухати українських колядок, той їх почув.

ДЕНЬ ДРУГИЙ

О 8.30 ми вже були в храмі на Аскольдовій Могилі, де знову колядували. Вже там почали про нас готувати телевізійну передачу журналісти «5 каналу», які потім нас супроводжували цього дня по Києву. З нами також були Любов Михайлик і Олена Ганцяк-Каськів (дочка Марії Влад), які нами опікувалися в Києві і організовували наші зустрічі.

В цей день ми колядували і в папського нунція — Архієпископа Томаса Едварда Ґалліксона, посла Папи Римського з Ватикану в Україні. Як правило, там телебачення не пускають, не дозволяють знімати, але нас прийняли і дозволили оператору п’ятого каналу знімати нашу коляду і зустріч з папським нунцієм. Дуже нунцію сподобалася бандура, і він сказав, що бандура в нього асоціюється, як особливий Різдвяний святковий інструмент. Йому настільки сподобався наш виступ, що він аж просльозився. Ми всі отримали красиві вервечки папи Іоанна Павла ІІ.

Згодом нас повезли в торговий центр «Мандарин-Плаза», де ми колядували в благодійному фонді «Сігма-Блейзер». Тут нам доречно подарували горнятка, адже ми їх взяти забули. Після кожної колядки нам аплодували. Потім ми колядували в рекламному агентстві «Продакшин-Студія» та в інвестиційному фонді «USAD-link». Ці всі поїздки у фонди організовували пані Оленка та пані Люба.

Потім ми знову повернулися в резиденцію в Княжичах. Там ансамбль виконував дуже злагоджено і натхненно патріотичну стару колядку «Ой, вставай вже брате», яка за совітів була заборонена. І тут вже був присутній Любомир Гузар. Він слухав нас дуже уважно, а по коляді запросив на гостину. Наливав нам в скляночки узвару, пригощав солодощами. Його усмішка і очі, коли він дивився на дітей, не можна передати словами. У подарунок від нього ми отримали для Косівської школи мистецтв греко-католицьку ікону з Угорщини. Також, мали коляду і у Вишгороді.

ДЕНЬ ТРЕТІЙ

Третій день у нас розпочався в прямому ефірі на каналі «ТВІ». Ми вперше були в прямому ефірі, але, на щастя діти і керівники «Сонячних струн» не розгубилися, вели себе достойно, що всім у студії, дуже сподобалось, і запрошували відвідати їх і у наступному році.

З гарної творчої поїздки ми зробили для себе висновок, що уже на наступний рік треба готувати більше автентичних колядок, бо їх якраз найбільше хочуть чути в Києві, адже ми з Косова, серця Гуцульщини. Також ансамбль мав прямий ефір на римо-католицькому радіо «Марія». Записали там 5 колядок. Потім ми виступали в компанії «Гарісон-Кепітал». Нас дуже гаряче там прийняли.

І нарешті… було трохи часу для відпочинку, і для дітей пані Любою була організована цікава екскурсія по Києву.

Отак і закінчилась наша подорож. Іноді такий шанс випадає раз в житті — колядувати в таких поважних людей, тому щиро дякуємо всім, хто нас підтримував, в першу чергу дякуємо Богу, також косівчанину Олександру Тіці, який це все організував. Крім різних і гарних подарунків за коляду нам давали і гроші. Їх нам вистачило покрити всі свої витрати на дорогу, а ті, які залишились, ми порівну розділили: одна частина суми пішла на будівництво Патріаршого Собору в Києві, інша — на нашу Москалівську церкву Святого Василія, яка два роки тому згоріла.

Тарас Пасимок

Share