Гуцульський фестиваль — надіємось на перемогу

Як підійшла до XIX Міжнародного Гуцульського фестивалю Косівська школа мистецтв розповідає її директор Тетяна Теодорівна Даниляк, а також — викладачі.

— Які колективи візьмуть участь у фестивалі від школи?

— «Сонячна струна» — керівник Світлана Лазован. Учасники грають на бандурах, виступають і акапельно, виступають у багатьох конкурсах, а після того, як вони побували на міжнародному фестивалі в Польщі, де себе дуже гарно зарекомендували і були нагороджені дипломом, їх запрошують тепер туди щорічно. Цього року вони зайняли перше місце в обласному вокальному конкурсі в Богородчанах.

Сумарук Іван — учень Івана Дмитровича Воротняка. Цього року він також став призером, зайняв перше місце на обласному конкурсі виконавців в Івано-Франківську, а минулого року він брав участь у Всеукраїнському конкурсі баяністів-акордионістів, де і здобув гран-прі. Зараз планує вступати у Львівську десятирічну музичну школу, звідки йому вже надійшло офіційне запрошення.

Василь Яремин — теж дуже здібний хлопець. Вихованець нашої школи мистецтв, навчається в Інституті культури та мистецтв Прикарпатського національного університету. Він відзначився в конкурсі композиторської майстерності і здобув перше місце серед його учасників. Крім того, що пише музику, він є здібний, з технічними даними талановитий піаніст.

Загалом три учасники від музичної школи — кожен бере участь у різних номінаціях і розраховує на перемогу.

—Яка винагорода за перемогу на гуцульському фестивалі?

— Я не знаю, які призи будуть цього року, але якщо дитина здібна і зайняла призове місце, то ми від школи подаємо список з їх іменами на сесію районної ради і як нагорода їм — вони не платять за навчання у школі.

Івана Сумарука ми подали на спеціальну стипендію в розмірі 200 гривень на місяць від голови Івано-Франківської облдержадміністрації.

Світлана Лазован:

— Розкажіть, будь ласка, детальніше про ваш ансамбль.

— Ансамбль «Сонячна струна» — заснований 5 років тому, на базі Косівської школи мистецтв. Його формують діти, які грають на бандурах. Назва пішла від слова «Пандора», що в перекладі означає «струна сонця», тобто бандура. Ми вже давно і багато виступаємо, на нашому рахунку є велика кількість пісень і колядок, твори духовної музики, є на шевченківську тематику багато творів. Ансамбль брав участь в обласних конкурсах, а також на Міжнародному фестивалі фольклористичних культур у Польщі, де були різні колективи, в тому числі і з Єгипту, Сардинії, Молдови, Румунії.

На Гуцульському фестивалі у Косові, згідно його вимог, ми представлятимемо вокальний ансамбль без бандури, а у супроводі троїстих музик і виконуватимемо акапельні твори – пробуємо себе так, щоб це відповідало гуцульському формату, адже бандура — це не гуцульський інструмент. Проте, ми маємо в планах розробки, щоб зіграти гуцульські твори на бандурі і в майбутньому будемо з нашими інструментами на Гуцульському фестивалі.

Іван Воротняк:

— Розкажіть кілька слів нашим читачам про вашого талановитого учня.

— Іван Сумарук з села Бабина грає на акордеоні з 6 років. Під час навчання в нашій школі займав призові місця в шкільних та обласних конкурсах.

У 2009 році зайняв друге місце в обласному конкурсі виконавської майстерності, четверте місце в регіональному конкурсі дитячих оркестрів народної музики та солістів-інструменталістів, який проходив в нашій Косівській школі мистецтв.

Минулого року він брав участь у Всеукраїнському конкурсі баяністів-акордеоністів «Візерунки Прикарпаття» у місті Дрогобичі, де зайняв перше місце. Вдало він також виступав у Ялті, в «Артеку» на Сьомому Всеукраїнському фестивалі “Таланти багатодітних родин”. Брав участь у двох міжнародних фестивалях народної творчості в Польщі, нагороджений грамотою і дипломом.

Цього року посів перше місце в обласному конкурсі виконавської майстерності, а також перше місце у п’ятому регіональному фестивалі-конкурсі дитячих оркестрів народної музики.

Ми ж від редакції та читачів бажаємо лише перемог косівським учасникам «Гуцульського» фестивалю. В наступному номері газети чекайте інтерв’ю з переможцями!

Тарас Пасимок,
Газета «Косівський перездвін»

Share